Араби з давніх часів були причетними до мистецтва парфумерії. Саме вони привозили до Європи різноманітні запашні речовини з островів Цейлон, Суматра і з Малакського півострова. Це були кориця, сандал, камфора, герань, ладанник, цибет та інші. Єгипет, Сірія, Вавілонія, Індія й інші країни були виробниками низки благовонних продуктів (мускусу, амбри, мірри, шафрану, алое, трояндової води тощо).
Але на перший план у виробництві ароматів вони вийшли після падіння Стародавнього Риму, коли розповсюдженню парфумерії в Європі перешкодило християнство, яке оголосило парфуми предметом даремним і таким, що суперечить істинній вірі, що заперечувала всі надмірності. Навпаки, на Сході араби продовжували розвивати мистецтво виготовлення пахощів. Вони торгували ароматними квітами і прянощами, винайшли перегінний куб і поліпшили техніку дистиляції. Вони відродили до життя колбу і змійовик. Завдяки цій стародавній техніці було знову відкрито спосіб отримання спирту, без якого не можна уявити сучасну парфумерію.
Іслам не забороняв, а навіть підтримував розповсюдження парфумерії. За переказами, пророк Магомет казав, що більше всього на світі любить «жінок, дітей і пахощі». Під час будівництва багатьох мусульманських храмів у вапняний розчин додавався мускус, щоб розжарені сонцем камені випускали дурманний і такий, що оповиває, аромат. Крім того, в арабів існував ритуал, за яким раз на тиждень необхідно було обкурювати своє житло, щоб вигнати звідти диявола.
Велике значення на Сході приділялося запахам як засобу пробудження чуттєвості. Наложниць довго омивали у ваннах із лабданумом або міррою, щоб їх шкіра виділяла чарівний аромат. У мусульманському раю чоловіків чекали чарівні жінки з тілами, що пахли мускусом, які готові були виконати будь-яке їхнє бажання. Індійські й арабські трактати про любов дають докладне керівництво, як за допомогою запахів «розпалити вогонь кохання».
На Сході запах був символом наближення людини до Бога. Вважалося, що ароматний дим піднімається вгору і пов'язує земний світ людей із незримим світом Бога. Запах був також символом подолання завдяки своїй здатності проникати навіть за закриті двері. Саме тому аромати завжди брали участь у ритуалах народження, смерті, весілля, присвячення у воїни.
Арабські парфуми мали теплий і насичений аромат. Улюбленими інгредієнтами були амбра, мускус, неролі, пачулі, ладан, сандал, бодян, мірра тощо.
Щоб долучитися до мистецтва парфумерії Стародавнього Сходу сьогодні, можна спробувати один зі східних ароматів. Звісно, вони сильно змінилися з тих часів: з'явилися нові інгредієнти, інші, навпаки, припинили використовувати, тому що вони виявилися шкідливими для людини. Але все одно незмінними інгредієнтами східних (орієнтальних) пахощів є ті самі спеції, які везли до Європи Великим шовковим шляхом.
Насамкінець слід зазначити, що саме завдяки арабським країнам, куди в середні віки регулярно вирушали у хрестові походи, Європа знову відкрила для себе парфумерію.
